Головна

Європейська перспектива України залежить передовсім від самих українців, від їх наполегливості у проведенні необхідних суспільно-економічних реформ і досягненні політичних, економічних і законодавчих критеріїв членства в Європейському Союзі. Якщо ці завдання будуть реалізовані ретельно, Європейський Союз не зможе залишитись байдужим. На початку свого шляху Польща також не мала чіткої перспективи членства, тим не менше, з плином часу і прогресом трансформації часові рамки процесу інтеграції почали конкретизуватися. У цьому зв´язку, важливим чинником була допомога, яку ми отримали від Європейського Союзу і окремих держав-членів. Великий перелом, що відбувся в Україні понад рік тому, також вимагає підтримки.

Прагнення України стати членом ЄС нарешті перестало бути суто декларативним, як раніше. Головною метою нової зовнішньої політики України стало просування українських інтересів «по всіх азимутах», і, насамперед, європейському. Президент Ющенко чітко заявив, що Україна ставить собі за мету стати членом Європейського Союзу.

Від ЄС Україна очікувала чіткого сигналу про готовність надати країні перспективи членства. Всередині країни лунали пропозиції щодо миттєвої подачі заявки на вступ до ЄС. Серед інституцій ЄС Україна закликала до більш відкритої та амбітної програми дій щодо України.

Вже на нинішньому етапі у відносинах України та ЄС є чимало інструментів, що дозволяють істотно допомогти у здійсненні реформ, необхідних для внутрішнього перетворення України у повноцінну європейську державу.

З 1998 року між Україною та ЄС діє Угода про партнерство та співробітництво (УПС). Угода по-суті є типовою економічною угодою Європейських Співтовариств та країн-членів з третіми країнами. Угода не передбачає можливості вступу до організації, але відкриває можливість створення зони вільної торгівлі з ЄС. Угода діє до 2008 року.

В 1999 р. ЄС прийняв Спільну стратегію ЄС стосовно України в рамках Спільної зовнішньої та безпекової політики ЄС. Стратегія була розрахована на ті сфери, які не покривалися УПС, зокрема на співробітництво у сфері зовнішньої політики, юстиції та внутрішніх справ, політичне співробітництво. Механізмом виконання стратегії стали щорічні Плани дій, що приймалися ЄС в односторонньому порядку.

План дій Україна – ЄС в рамках Європейської політики сусідства було підписано 21 лютого 2005. Доля цього документу є досить цікавою. Він був в принципі готовий до підписання ще за часів Кучми наприкінці 2004 року. Однак події Помаранчевої революції призупинили процес підписання документу. Після перемоги демократичних сил в Україні, були великі сподівання, що український План дій міститиме положення про перспективи членства України в ЄС. Насправді, український план було посилено «десятьма пунктами», які значно не вплинули на загальний зміст документу.

УПС залишається на сьогодні базовою угодою між Україною та ЄС. План дій в рамках ЄПС є головним операційним документом у відносинах України з ЄС. Строк його виконання збігається за часом із закінченням дії УПС у 2008 р. Треба сказати, що виконання Плану дій в Україні розглядається не як завдання перед Європейським Союзом, а перш за все, як внутрішнє завдання трансформації суспільства, оскільки ПД охоплює основні сфери суспільно-економічного життя країни: Політичний діалог та реформування; економічні та соціальні реформи і розвиток; торгівля, ринкові та регуляторні реформи; співробітництво в сфері ЮВС; транспорт, енергетика, інформаційне суспільство та навколишнє середовище; міжлюдські контакти.