за молоддю — майбутнє Вплив світових молодіжних рухів на формування громадянського суспільства

Етапи становлення громадянського суспільства

Процес становлення громадянського суспільства умовно можна поділити на декілька основних етапів. Першим є об’єднання суспільства навколо ідей та цінностей, притаманних громадянському суспільству, та визнання цих цінностей такими, що є основними у визначенні векторів поведінки, у процесі прийняття тих чи інших рішень.

Наступний етап – інституціоналізація громадянського суспільства. На цьому етапі відбувається створення організацій, осередків, різноманітних рухів, які, власне, здійснюють цілеспрямовану діяльність, зорієнтовану на закріплення в суспільстві ідей та цінностей, визнаних основними на першому етапі. Необхідною умовою другого етапу є проведення діалогу між інститутами громадянського суспільства, налагодження між ними зв’язків як у рамках безпосередньо конкретної держави, так і на міжнародному рівні.

На цьому етапі також відбувається діалог з державою. Остання перед фактом становлення громадських інституцій має визнати наявність у суспільстві потенціалу самоорганізації та окреслити правове поле діяльності таких організацій, адже існування прописаних правових норм надає можливість для більш глибокої і повноцінної взаємодії між громадянським і державним секторами.

Зрештою, коли вказаний процес відбувся, інституційно організовані, поєднані функціональними та комунікативними зв’язками елементи громадянського суспільства готові до вступу в третю фазу. На цьому етапі, в рамках визначеного правового поля, відбувається активна взаємодія громадянського суспільства з державою, вироблення „правил гри” та поступовий перехід домінуючої ролі до громадян.

Для повного здійснення такого переходу громадські інституції повинні бути взаємопов’язаними, становити певну спільноту, перебувати у постійному контакті. Проте це зовсім не значить, що кожна громадська організація, кожна інституція громадянського суспільства не може водночас прагнути досягнення своїх конкретних цілей, які сприяють розбудові та становленню громадянського суспільства, хоч і мають свою специфіку або зорієнтовані на окремі елементи суспільного організму.

Приміром, до таких громадських інституцій можна віднести молодіжні рухи, які відіграють вагому роль у процесі розвитку повноцінної спільноти, оскільки завдяки їм громадяни приймають за основний вектор своєї діяльності демократичні цінності громадянського суспільства.

Молодіжні рухи характеризуються також тим, що організують молодь для вирішення не лише політичних, а й соціальних, екологічних, релігійних проблем. Відтак, сьогодні ми не можемо говорити про існування єдиного молодіжного руху.

Молодіжні рухи змінюються з часом і швидко адаптуються до нових соціальних умов, політичних викликів і технологій. На сьогоднішній день існування Інтернету та розвиток нових технологій надають рухам особливої потенційної сили. Поза тим, учасникам молодіжних рухів притаманна відкритість, пристрасність та емоційність, невисока залежність від економічної системи. Безперечно, можна простежити і ряд недоліків: зокрема, малий досвід, низький рівень освіченості, наївність, непрофесіоналізм та схильність повторювати чужі помилки.
Класифікація молодіжних рухів

Загалом молодіжні рухи можна класифікувати наступним чином.

Найбільш розвиненими є комунікаційні та організаційні зв’язки між молодіжними рухами релігійного типу. В даному випадку йдеться, перш за все, про молодіжні організації католицької церкви. Для Ватикану останнім часом взагалі є характерною політика оновлення церкви, активне залучення молоді до церковного життя, популяризація ідей екуменізму тощо. Так, скажімо, Світовий молодіжний фестиваль та Всесвітній день молоді, організовані католицькою церквою, зібрали 2 мільйони молодих людей у Римі влітку 2000 року та 4 мільйони у Манілі у 1995 році.
Такі релігійні організації, як правило, не мають характеру національних молодіжних рухів, вони швидше носять інтернаціональний характер і поєднуються у міжнародні асоціації. Скажімо, Асоціація молодих християн налічує 45 мільйонів членів. Ще один з яскравих прикладів „F.I.M.C.A.P.” – Міжнародна католицька федерація молодіжних організацій. Федерація включає 36 організацій з 27 країн та 4 континентів. Метою Федерації є встановлення між організаціями, які входять до її складу, відчуття спільності їхніх цінностей та ідей, а також налагодження каналів взаємодопомоги.
Існують подібні міжнародні організації й молодіжні рухи, що базуються на інших релігіях: наприклад, Світове товариство буддійської молоді, що має представництва у 15 країнах світу, Світова асамблея мусульманської молоді, що налічує 450 організацій на п’яти континентах та ін.

Окрім релігійних та релігійно-політичних рухів, можна окремо виділити також громадські молодіжні рухи соціального та суспільно-політичного спрямування, котрі, як правило, лежать в основі інших більш масових рухів. Зокрема, саме молодь була натхненником рухів за громадянські права і за мир у США. Поряд із робітниками та селянами молодь боролася з колоніальними порядками та постколоніальними наслідками.

На сьогоднішній день молодь багатьох держав бере активну участь у процесах становлення та розбудови демократії. Особливо важливою є діяльність, спрямована на підтримку демократії у країнах, де утвердження ліберально-демократичних цінностей відбулося ще не повною мірою. До числа таких країн сьогодні зараховують нові незалежні держави (NIS) та колишні держави радянського табору.

Яскравим прикладом діяльності соціально-політичних рухів може бути Югославія. Саме тут молодіжні об’єднання зіткнулися зі справжнім опором режиму. Проте на сьогодні громадянське суспільство в цій державі сягнуло достатнього рівня розвитку, щоб перемогти будь-які прояви тоталітаризму на виборах 24 вересня 2000 року. Значну роль у цьому відіграли НУО, активна та відкрита діяльність яких зумовила зростання громадянської свідомості, забезпечила безповоротність і стабільність демократичних процесів. Молодіжні рухи грали тут не останню роль. Скажімо, у передвиборчий період відзначився студентський рух „Отпор!”, який чинив ненасильницький опір режиму, незважаючи на те, що члени руху часто ставали жертвами поліції.

Варто підкреслити вміння цього руху належною мірою співпрацювати з іншими молодіжними та неурядовими організаціями. Власне це і сприяло тому, що перевірки поліцією офісів НУО, в тому числі руху „Отпор!”, Центру підтримки вільних виборів та демократії, Центру антивоєнного руху, Комітету захисту прав людини міста Осковач та Центру політичних досліджень, не змогли залякати громадський сектор і зірвати виконання багатьох проектів, що мали на меті забезпечення демократичних виборів у державі. Не зупинив тисячі молодих активістів навіть арешт службою безпеки координаційної команди „Vreme Je!”, вони й надалі розповсюджували інформацію через понад 60 НУО по всій країні.

Потрібно наголосити, що у даному випадку щодо діяльності молодіжних рухів та організацій не було застосовано принципу силової централізації. Між ними був встановлений тісний комунікативний та організаційний зв’язок, що було значною перевагою. Відтак, треба віддати належне представникам третього сектора, котрі відкинули минулі суперечки, сконцентрувалися на ідеї утвердження демократії та пліч-о-пліч працювали в ім’я втілення цієї ідеї в життя.

Роль молодіжних рухів у творенні громадянського суспільства: Словаччина та Україна

Ще одним прикладом держави, де значну роль у становленні громадянського суспільства відіграють молодіжні рухи, є Словаччина. Стрімкі зміни, що відбувалися тут з 1989 року, надали молоді безліч нових можливостей. Однак можливості демократичного розвитку і становлення молодіжних рухів значною мірою стримувалися економічними та політичними негараздами в державі. В той же час саме молодіжні об’єднання з їх природною орієнтацією на майбутнє та значним моральним і соціальним потенціалом сприяли розгортанню масового громадянського руху невдоволення. Зрештою, про остаточне знищення старої політичної системи з її партійно-державним апаратом ми можемо говорити лише тоді, коли почали існувати словацький Союз університетських студентів і Союз студентів середньої школи. Натомість Соціалістичний Союз Молоді як елемент старої системи припинив своє існування. Це було початком нового широкого процесу реставрації та формування громадянського суспільства серед молоді.

Важливим фактором, що спонукав до активності в громадянському суспільстві загалом і серед молоді зокрема, було приєднання Словацької Республіки до Європейського Союзу і Ради Європи. Сьогодні Молодіжна Рада Словаччини та молодіжні асоціації відіграють значну роль у процесах інтеграції Словаччини до нової Європи. Багато молодіжних ініціатив знаходять своє втілення завдяки європейській молодіжній політиці, що робить наголос на громадянській освіті, захисті прав і свобод. Розвиток громадянського суспільства у Словаччині зазнає впливу і з боку міжнародних молодіжних асоціацій та рухів у рамках співпраці, що є можливою завдяки Молодіжному Форуму і сприяє швидшій інтеграції країни в рамках Євросоюзу.

В той час, коли словацька молодь брала активну участь у виборчому процесі 1998 року, українське студентство прагнуло розширити ЄС зсередини. У жовтні 1998 року соціологічним центром „Взаємодія” було проведене дослідження еміграційних настроїв серед студентів херсонських вузів державної та приватної форм власності. Активний і найбільш перспективний прошарок молоді – студентство в більшості бажали виїхати за кордон: 68% опитаних готові були скористатись випадковою можливістю для еміграції, а 48% вже шукали будь-яких шляхів на Захід.

Цікаво, що ніхто з опитаних серед причин, що спонукають залишитись в Україні, не назвав почуття патріотизму, бажання працювати на користь розбудови власної держави, становлення в ній демократії та громадянського суспільства. Еміграційні настрої накладають неабиякий відбиток і на політичну активність молоді. Політична апатія була характерною рисою студентів, що бажали емігрувати, – з них 58% не збиралися брати участь у виборах президента України.

Така картина викликає почуття смутку та незадоволення пасивністю молоді, особливо якщо порівняти цю ситуацію з участю молоді у виборах 2000 року в Югославії. Проте вона віддзеркалює реальний низький рівень розвитку вітчизняних молодіжних рухів, котрі повинні сприяти самоорганізації молоді, її політичній освіті, що вело б в свою чергу до взаємної інтеграції молодіжної сфери та інституцій громадянського суспільства.